Для батьків




Робимо уроки з дитиною: поради батькам



Як мотивувати дитину до навчання після канікул



Поради для батьків
 1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.
  2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.
  3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
  4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.
  5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?»
 Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли
дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
  6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.
  7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.
  8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.
  9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.
  10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з
похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.
  11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».
  12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.
  13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.
  15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.
  16. Учіть підлітка:
  • цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
 • правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
 • порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.
  17. Виховуйте:
  • витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.
 • чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.
  18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.
  19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.
  20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.
  21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»
  22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»
  23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.
  24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».
  25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..
  26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.
  27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».
  28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона
провинилася.
 Якою ви повинні відпускати дитину до школи
  — Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.
 — Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.



Що повинно бути у портфелі: 


— Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.
 — У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день.
 — Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.
 — Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.
 — Олівці, ручки покладіть у пенал.
 — Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого. 



       
            Виконуємо домашнє завдання
 1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.
  2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.
  3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання.
  4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо.
 5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.
 6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.
 7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.
 8. Виконує роботу.
 9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув.
 10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє.
 11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі. 





Тест «Батьки майбутнього першокласника» (тест складений на основі тесту Г. Бардієра)

          Інструкція. У кожній парі тверджень виберіть твердження під літерою «а» або «б». 

          Твердження

1.    а) Якщо дитина не хоче, її завжди можна змусити.

       б) Не слід нав'язувати себе дитині, якщо вона чогось не хоче, краще подумати, чому вона не хоче цього робити.

2.     а) Відмови бувають звичайно у дітей, які не звикли до слова «Треба».

        б) Насильницькі методи множать на дефекти особистості і небажані форми поводження.

3.      а) Дітей не повинні цікавити емоції та внутрішні переживання дорослих.

       б) Емоції дорослих незалежно від їхньої волі впливають на стан дітей, передаються їм, викликають відповідні почуття.

    4.  а) Дитина не повинна ніколи забувати про те, що дорослі старші, розумніші, досвідченіші за неї.

   б) Співпрацювати з дітьми — означає бути з ним «на рівних», у тому числі співати, грати, малювати тощо

5.   а) Підкреслюючи помилки дитини, ми рятуємо її від них.

 б) Негативна оцінка шкодить благополуччю дитини.

6.  а) Роблячи щось, дитина має усвідомлювати, хороше воно чи погане з погляду дорослих.

   б) Дитина не боїться помилок або невдач, якщо знає, що її  завжди приймуть і зрозуміють дорослі.

7.   а)Дітей треба вчити, указуючи на підходящі приклади.

 б) У дітей зароджуються комплекси, коли їх з кимось порівнюють

 8.  а) Дитина повинна постійно бути предметом уваги симпатій доролих.   

 б) Дитина, оточена усюди симпатією й увагою, обтяжена неприємним переживаннями роздратування, тривоги або страху.

  9. а) Чим старша дитина, тим важливіші для неї знаки уваги і підтримка дорослих.

   б) Дитині будь-якого віку для емоційного благополуччя необхідні дотики, жести, погляди, що виражають любов і схвалення дорослих!

          Обробка отриманих результатів. За кожну обрану відповідь «б» до дайте собі 1 бал. Підсумуйте отримані бали.

          Якщо ви набрали 7 і більше балів, то можна стверджувати, що ви готові надати правильну допомогу своїй дитині в процесі її адаптації до навчання в школі. У вас є необхідний запас психолого-педагогічни» знань, а також ви чудово «відчуваєте» свою дитину і вам, і вашій дитині можна тільки позаздрити!
          Отримані 4—6 балів свідчать про те, що ваші вчинки по відношенню до дитини не завжди надають їй очікувану допомоги. Скоріше ви відноситеся до керівника своєї дитини, а не людини, яка ненав'язливої «супроводжує» її в процесі адаптації до школи. Але не все втрачено: ваш будуть корисними поради педагога і психолога (ви зможете до них прислухатися). Придивіться до себе: чи не занадто ви авторитарні зі своєю дитиною?
          Набрані 3 і менше балів припускають, що ви, швидше за все, не усвідомлюєте роль батька в процесі адаптації дитини до школи. І якщо ви дійсно хочете допомогти своїй дитині, то займіться цим питанням.

Мій друг книжка, або як заохотити дитину до читаннямій друг книжка     Знайомлячись з дитиною, я завжди цікавлюся її інтересами. Цікавлюся не тільки для того, щоб якось почати розмову, а насамперед для того, щоб дізнатися, чим дитина заповнює своє дозвілля. Це дуже важлива  інформація, бо дитина розкривається якраз у тих справах, які обирає для себе сама.

    Серед інтересів, які часто називають діти, – комп’ютерні ігри, телевізор, соціальні мережі. У спілкуванні з друзями підлітки обговорюють ті ж самі теми. Книжки в коло своїх інтересів вони включають дуже рідко. Для більшості сучасних дітей читання книг – це якесь нудне примусове заняття, придумане вчителями або батьками. «Мені нецікаво» — ось що я чую про читання книжок, або: «в мене немає часу читати».
    Часто і батьки школярів нарікають, що дитина робить все «з-під палки», з неохотою. Вони розуміють, що дитину потрібно заохотити, але не знають як. У хід ідуть як батоги, так і пряники, але все марно. Всі втомлюються, дратуються, мама в розпачі від свого «неука», дитина в стресі і її «тіпає» від самої думки, що треба брати книжку. І рано чи пізно хтось із батьків зривається на крик або ж, у повному безсиллі, вони махнуть на все рукою.
   А все тому, що в сприйнятті дітей книжка все рідше асоціюється з відпочинком, розпруженням, задоволенням. Певніш навпаки, читання означає для них виснажливу і нудну працю. Головне, що чує дитина – це те, що вона мусить читати. І це слово часто робить нам ведмежу послугу. Коли ми говоримо про почуття обов’язку, дуже легко переступити межу здорового глузду і з повним відчуттям власної правоти відбити в дитини бажання до пізнання нового. Це, наприклад, починається тоді, коли мама відбирає в трирічної дитини улюблену машинку зі словами: треба вчити букви. А коли дитина висловлює протест, мама наполягає ще більше. Тоді все може перерости у змагання «хто кого» і справа йде на принцип. Часто в повному безсиллі мама опускає руки, перестає що-небуть узагалі вимагати і каже: Він не хоче. Що б я не робила, я не можу його змусити.
    Такий занепад батьківської мотивації може тривати аж до початку школи. Тоді батьки активно беруться за повторні спроби, але в хід ідуть ті самі «методики» батогів, пряників і торгу, тільки-от нервозність уже суттєво більша. Ось тут варто зупинитися і запитати себе: Для чого це потрібно? Чого саме я хочу навчити дитину і для чого це ЇЙ? Тобто подумати про мотивацію. Ось, наприклад, буває так: «Сусідський Павлик вже знає всі букви, отже і мій Олежик має їх знати». Тобто найчастіше мами керуються порівняннями: думкою сусідів і родичів, форумів, експертів і т. д. Що відчуває людина, коли в голові крутяться такі-от «мотиватори». І коли їх так багато і вони всі різні? Ясно – стрес. А у хронічно стресовому стані неможливо нічого навчити, нічого розвинути, бо дії наші тоді хаотичні, позбавлені логіки. Відчуваючи постійну напругу, важко бути терплячим до помилок, які на шляху свого розвитку неодмінно робитиме дитина.
   А тепер спробуймо скерувати думки в правильне русло і вибрати правильний мотив. Хороший мотив, як правило, нас не стресує, а обнадіює. Ось приклад: «Я хочу провести зі своєю дитиною хороший день. Хочу, щоб моя дитина зробила ще один крок у своєму розвитку. Я хочу, щоб ми були щасливі!» Дитина і спілкування з нею – ось справжня цінність, і щоб її розвинути, не треба ніяких порівнянь. Потрібна увага, терпіння і любов. Візьміть такий спосіб мислення за правило, бо коли з’являється правильний мотив, то все інше починає працювати за законами логіки. І тепер, коли дитина задасть вам чергове запитання, ви прислухаєтесь до нього і підете разом шукати відповідь у кольоровій енциклопедії. На прогулянці розповісте про пори року, а ввечері, зручно вмостившись на дивані, почитаєте дитині казку. Цікавий досвід буде у тих, хто зможе залучити до читання всю сім’ю. Всі сідають у дружне коло і читають по черзі уривок із книжки. Під час цього сімейного ритуалу найважливіша умова – відсутність оцінок. Оцінки залиште вчителям, а вдома увечері всі читають для власного відпочинку і задоволення. І тримайте з дітьми контакт: малечу посадіть на руки, старших підбадьорте лагідним словом чи потиском руки. В ті дні, коли нема змоги залучити всіх членів сім’ї, можна просто удвох почитати з дитиною книжку по черзі. Наприклад, сторінку читає дитина, сторінку – ви.
    Різних варіантів такої роботи з дитиною дуже багато, головне – дати волю власній батьківській інтуїції, фантазії, творчості. Запишіть дитину до бібліотеки, де вона самостійно зможе обирати улюблені книжки: цікаві ілюстровані енциклопедії, різноманітні казки та пригодницькі дитячі оповідання. Будьте уважні до дитини, коли вона захоче чимось з вами поділитися, розповісти чи перечитати щось з книжки. Влаштуйте вечірнє чаювання з обговоренням прочитаного, – нехай дитина поділиться своїми емоціями, враженнями, висновками. До речі, таким способом дитина вчиться формулювати власну думку, виділяти з тексту суттєве, цікаво його переповідати. І найважливіше, вона з цікавістю, активно пізнає нове, вона дивується, захоплюється, співпереживає героям книжки, а отже росте і гармонійно розвивається її особистість.



 

 







Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей





Шкільні конфлікти: позиція батьків 




 Як вивчити таблицю множення без проблем



16 порад батькам  другокласників             
Порада 1
Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для того,що закріпити те, що пояснював вчитель на уроці, інакше в довгострокову пам’ять знання не перейдуть.

Порада 2
Навичка виконання домашніх завдань без допомоги батьків не формується, такий закон засвоєння знань.
Як допомогти дитині у підготовці домашнього завдання:
- Перевірте чи правильно організоване робоче місце учня;
- Привчайте дитину вчасно сідати за уроки;
- Не дозволяйте учню занадто довго сидіти за робочим столом. Своєчасно влаштовуйте невеличкі перерви;
- Спочатку контролюйте чи всі уроки виконані. Будьте присутні, коли дитина виконує домашні завдання, підбадьорюйте, пояснюйте, якщо учень щось не зрозумів або забув, але не замінюйте його діяльність своєю;

Порада 3
Якщо батьки не контролюють і не допомагають дитині виконувати домашні завдання, то учень може його не робити і не записувати.

Порада 4
Важливо спочатку перевіряти і співставляти те, що дитина записала в щоденник і те, що було реально задано – діти інколи не записують частину завдань.

Порада 5
Показувати дитині приклад організованості і зібраності.

Порада 6
Прийняти думку, що негативні оцінки в учбовому процесі неминучі, тому важливо не карати дитину, навпаки допомогти розібратися в проблемі.
Для успішного навчання важливо:
- Наскільки добре дитина розуміє зміст слів «неможна» і «треба»;
- Чи знайоме дитині почуття відповідальності;
- Чи організована дитина в найпростішому розумінні цього слова;

Порада 7
Не думати, що якщо мама і тато відмінно навчалися в школі, то їх дитина обов’язково буде відмінником – діти необов’язково повинні бути схожими на батьків.

Порада 8
Батьки мають пам’ятати, що в навчанні важливі не так оцінки, як реальні знання і вміння учня, його працездатність, відповідальність, потреба в отриманні нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність в навчанні визначається багатьма факторами . Не останньою є віра батьків в можливості своєї дитини, а також їх спроможність надати реальну допомогу учню.

Порада 9
Якщо часто сварити дитину за «двійки» , може з’явитися шкільна тривога, яка дуже вплине на успішність. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо вона боїться, бо страх блокує пізнавальну діяльність.
Якщо дитина погано навчається, то:
- Вона втратила віру в свої сили;
- Боїться, що його спитають на уроці;
- Йому соромно відповідати перед учнями, перед вчителем;
- Дорослі ставлять завищені вимоги;

Порада 10
Не вимагати від дитини більше за її можливості на даний момент.
Що робити?
- Встановити точний діагноз (погіршення самопочуття, проблеми в родині …);
- Починати з найпростішого ( вселити почуття впевненості в своїх силах, пробудити інтерес до навчання);
- Підбирати цікаві завдання;
- Уникати нервозності і невиправданих конфліктів;
- Батькам слідкувати за собою, за своєю інтонацією під час занять, намагатися не підвищувати голос;
- Обов’язково відмічати перші успіхи дитини;
- Намагатися розвинути в дитині почуття гідності;

Порада 11
Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок дитини і не вимагати від неї лише відмінних оцінок - якщо мама занадто сильно турбується за оцінки, то і у дитини з’являється страх не виправдати сподівання мами.

Порада 12
Важливо навчити дитину порівнювати свої досягнення із своїми попередніми, а не з досягненнями інших учнів.

Порада 13
Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відмічати найменші досягнення. Придумайте штучні стимули у вигляді винагороди, які можна давати регулярно за невеликі досягнення у навчанні та поведінці.
Навчальна діяльність є спільною, розподіленою – від дорослого (вчителя, батьків) надходять завдання і стимули, а від школярів – активність у їх досягненні.

Порада 14
Дитина повинна бачити, що помилятися – це нормально, що помиляються мама і тато, бабусі і дідусі. Важливо вчасно і правильно виправити свою помилку.

Порада 15
Діти часто сприймають оцінку за роботу, як оцінку особистості, тому треба вчити розділяти : «Я хороший, але в роботі я припустився 20 помилок і тому отримав «2».

Порада 16
Важливо налаштовувати дитину : якщо вірити в успіх і старатися , то все обов’язково вийде.

Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань.
- Письмові завдання варто чергувати з усними.
- Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів.
- Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто».
- Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.
 

2 коментарі: